Моє вперше: Як я літав

Моє вперше: Як я літав, інтерв"ю, роуп-джампінг

Visit.ua записав враження Андрія, який вперше стрибнув з мотузкою над річкою Дністер.

Lyubov Likhuta 24 сентября 2013, 16:14

0

1430

Стрибнув з висоти я вперше. Не знаю чи цьому передувала боязнь висоти, але мені здається я з нею був на Ви. Влітку хотів навіть стрибнути з парашутом, але на свою сторону завжди переманював здоровий глузд. Я розумів, що це велика відповідальність і небезпека.

І тут у соціальних мережах, а саме у Тернопільській групі роуп-джампінгу з‘явився пост, що в Заліщицькому районі в селі Устечко будуть стрибати з мосту над річкою Дністер. Я подумав, що це було б круто. «Якщо не парашут, то що може бути кращим для початку!?», – спитав я себе.

Бажання стрибну ще більше підігрівав красивий краєвид, порівнюючи з тими ж стрибками із закинутої багатоповерхівки у Львові. Тоді я вирішив, що хочу це зробити і зроблю. Але думки про те, що я буду летіти з 40-метрового мосту у воду, і якщо зірвусь, то можу розбитись, наганяли зайвий страх, але я їх відкидав.

І ось це день настав. Ми виїхали з Тернополя о 13 годині. По дорозі на місце призначення я уявляв як все буде класно, планував як стрибнути, щоб цікавіше полетіти, але побачивши міст, по тілу побігли мурашки. Похмуре небо і сильний вітер додавали дещо дивних відчуттів також.

Я стрибав дев'ятим. Дочекавшись своєї черги, я слухав інструктаж, одягав екіпіровку, трішки нервував і тішився, спілкувався з тими, хто також очікував.

Пам‘ятаю настанову: "Коли станеш на поміст – не дивитися вниз!".

Я обернувся до помосту (в той момент я забув про відео , людей, окрім хлопця який давав інструктаж), вийшов на нього, і сказав інструктору, що готовий. В той момент наче порожньо стало в середині, тільки відчуття вітру, і відлік: «Три, два, один».

Я стрибнув, навіть не пам‘ятаю як, а потім вільний політ, всього дві секунди, а неначе вічність (в мене навіть зараз мандраж, коли про це згадую). А потім я кричав і плескав самому собі, я ж це зробив.

Хлопці, які працювали під мостом, запитували про мої відчуття. Але в мене зовсім не було слів. Я лише сміявся і дякував, відчуття ейфорії не дозволяло мені повернутися у реальність. Повернувшись на міст, я кричав і підстрибував, а потім залишилось відчуття спокою і приємності, яке надіюсь не покине мене ніколи.

Дякую всім, хто там був!

© 2014 visit. Использование материалов только с гиперссылкой на visit.ua. Сайт может содержать контент, не предназначен для лиц моложе 18 лет.

Редакция может не разделять позицию авторов публикаций и не несет ответственности за достоверность рекламной информации.